Administrator писал(а):Ну раз такая пляска...

Administrator писал(а):А помните "тошнотики", те ещё, которые из настоящего мяса, по 5 копеек?

Administrator писал(а):А помните тот томатный сок, который натуральный и по 10 коп стакан? Сейчас он всё так же томатный, но уже не тот...

Administrator писал(а):А помните варёнку, та ещё, вернее до того, как научились выпускать туалетную бумагу?

Administrator писал(а):А помните настоящее жигулёвское пиво, у которого срок годности был максимум три дня?

Administrator писал(а):А помните настоящий и натуральный кефир, в бутылках?

Administrator писал(а):А хлебный квас из бочки?

Administrator писал(а):А воду газированную с сиропом из автомата по 3 коп?

Administrator писал(а):ЗЫ: я за русский чай - заведение для детей. А то сейчас кроме американского макдонольса ребёнка и сводить некуда

Лесь Подерв’янський.

Утопія

Дійові особи
Микола Гнатович, сільський утопіст.
Цицькін, сільський детектив.
Кіндрат Омелянович, сільський учитель.
п%%арас Вєня, сільський недоумок.

На сцені невеличкий будиночок. Зліва на будиночку напис – “Карасін”, справа напис – “Магазін”. Біля магазину лежать недбайливо покинуті в пилюку лісапеди. В невеликому проміжутку між написами “Карасін” і “Магазін” сидить Микола Гнатович, сільський утопіст, і пале “Сєвєр”. Входить Кіндрат Омелянович, сільський учитель.

Кіндрат Омелянович. Ви чули, Микола Гнатович, амєріканскій авіаносєц взорвался. Много погібло, но говорят тіка боцман успєл зіскочить, но пальці на ногах всі геть чисто поодривало.
Микола Гнатович. У ніх развєдка дуже харашо работаєт. Када у нас хто ідьот срать, то оні уже і знают.

Кіндрат Омелянович хмикає.
Микола Гнатович. Хи, а як ви думали!

Обоє замислено мовчать, при чому Микола Гнатович пальцем видовбува з вуха чималий шмат сірки і з цікавістю на нього дивиться. Входить Цицькін, сільський детектив. Під час розмови Миколи Гнатовича і Кіндрата Омеляновича він з насолодою сцяв у холодку і все чув.
Цицькін (застьобує штани). Та развєдка щас до п%%ди, шоб ви знали. Щас хто пєрвий нажмьот кнопку, той і буде кашу ная%%вать.
Микола Гнатович. Колись ніяких кнопок не було, а люди були здорові і жили сто двадцять літ.
Цицькін (застьобує штани і цинічно спльовує). Ви утопіст, діду. От вчора Омищенко спіймав в кущах тьолку. %блась, сука. Так ми її п%%дим, а вона каже: “Хлопці, катаємо в кущі, я там труси покинула.”
Микола Гнатович. Раніш люди ніколи не умивалися. І їли сало. А захоче помидора чи диню – то так зірве, навіть і не миє. І от таки в усіх пики були!
Кіндрат Омелянович (тяжко зітха). Утопія…
Цицькін (застьобує штани). Х%%ня, діду: зараз Б-52 пустять – і до п%%ди те здоров’я.
Микола Гнатович. Колись ніяких Б-52 не було. А Миронів Грицько випивав піввідра самогону, а потім п%%див бугая кулаками.
Кіндрат Омелянович. А шо потім було?
Микола Гнатович. Шо було, шо було?! П%%дєц бугаю, шо було.
Цицькін (застьобує штани). Я %бу…
Микола Гнатович (заводиться). А Василь, Йосипа шуряк?! П’ятдесят разів бабу %бав. Один раз десять штук так задєлав, вони показилися всі, а їв тіки сало і картоплю.
Цицькін (застьобує штани). Я тій тьолці теж засунув, щоб не мудохатись.
Микола Гнатович (кричить). З отакенними пиками і сто п’ятдесят років жили!!!

Мимо проїзжає на лісапєді п%%арас Вєня, сільський недоумок. Вєня ви%%ується: сидить на багажніку, а педалі крутить руками.
Цицькін (кричить до Вєні). Вєня, катай сюда! Подрочиш – дам десять копійок.
Вєня. Не на%беш?
Цицькін. От мені нема чого робить, всяких п%%арасів на%%увать.
Кіндрат Омелянович. На%%увать непедагогічно. Макарєнко казав: “Якщо не можеш – то так і скажи, а не на%%уй.”

П%%арас Вєня дрочить. Всі дивляться з виглядом страшенної нудьги, без всякої цікавості.
П%%арас Вєня (до Цицькіна). Давай гроші!
Цицькін. За%упу тобі, а не гроші! На! (Цицькін дає п%%арасу Вєні лузгана.)

П%%арас Вєня плаче.
Микола Гнатович (мрійливо). От у Панаса Іванова за%упа була як макогон, їй-бо не брешу. Вчетверо більша ніж у Вєні. Як бувало дістане – то ми всі сміємося. А він нам: “Чого смієтесь, дураки?”
Цицькін (спльовує). Там не бува такого, діду, казки це дідуся Панаса.
П%%арас Вєня. Казали десять копійок дасте, а не дали. (плаче).
Кіндрат Омелянович. Макарєнко казав: “Ніколи не треба просити. Просьба зайо%ує людську гідність. Якщо хочеш щось мать – то терпи, може дадуть. А не дадуть – так і не треба.”
Микола Гнатович. Це не дідуся Панаса казки, а в старину так люди жили. Омелько Пилипів на х%й діжу вішав і повну тістом набивав. А пика в його отака була, їй-бо не брешу. А Грицько встромляв в сраку дишло і біг з ним три километри. А дядько Мирон, вже старий був, а за один раз відривав у корови вим’я.

Старий белькоче все тихіше і тихіше. Світло на сцені поступово згасає. Написи “Карасін” і “Магазін” поступово згасають. Не видно нічого крім трьох цигаркових світлячків.

Завіса.

Сплошная ностальгия, ходил в ту кафешку ещё в 4-5 классе, а это 84-85-й год, как давно это было, хорошие воспоминания из хорошего детства.

Я русский чай помню токо как мы в нем винище пили

Предлагаю вспомнить фильм "Вокзал для двоих", когда они общались с "дядей Мишей"

Коррупционерам из ЦК КПСС, их подельникам и теневикам предстояла задача сложная… — Как убедить НАРОД, который живет в принципе, — благополучно, — что ОН ЖИВЕТ ПЛОХО…! И что необходимы «радикальные» преобразования.

Первоначально нужно было подорвать в народе веру в «руководящую и направляющую…» Веру – в САМУ СЕБЯ…! Так, ЦК КПСС начал активную подпольную агитацию ПРОТИВ СОВЕТСКОЙ ВЛАСТИ и ее основы – КПСС!!! Из под спуда «достали» и начали полоскать все грязное белье истории… (а оно и было в наличии, что оказалось – весьма кстати!). Уже утихшая было травля «сталинских репрессий» вспыхнула с новой силой. Солженицын, Шаламов, Сахаров… А что, вы думаете – их «не системно» всех сразу «разрешили» и печатать начали…?! Подрыв моральных устоев КПСС! Ах! Как преуспело СМИ и наше все – кино… Как по команде (как всегда…!) на экраны полилась антисоветская и злокачественная чернуха… «ЧП районного масштаба», «Щенок», «Роковая ошибка», «Меня зовут – Арлекино», «Авария – дочь мента», «АССА», «Игла», «Пиры Валтасара, или ночь со Сталиным…»… и многое, многое, многое… В 1989 на Большой экран выходит «Маленькая Вера»…! Первый Советский «эротический» фильм… А что, кто-нибудь может себе представить выход на экран «Маленькой Веры» в 1980 году…? А вот в 1979 году на экраны вышел тоже двухсерийный фильм «Экипаж»… И сцена постельной (кстати, — внебрачной!) любви там тоже была. И длилась она чуть побольше, чем в «Вере…». Эротичнее и красивее. О «..Вере» — отдельно: Сколько восторга! – первая Советская порнуха…! Увы..! Не это самое страшное в этом низкопробном и чернушном кино… А страшна в нем была вставленная в фильм так, между прочим, — сцена избиения ментов на дискотеке…! Бей их гадов…! Это – не милиция! Они – козлы, а не защитники…! – Вот чему учили НАС с «большого экрана»… (С момента выхода в прокат культового фильма «Петровка, 38» — прошло чуть более семи лет…!) А что же КПСС с его «идеологией» ?! Молчание… Одобрям-с! Секс и порнуха хлынула на экраны… На кассеты! А что, знаменитую на весь СССР панк-рок группу «Сектор газа» нельзя было «посадить» ?! За что?! – Да хоть за мат в записи и в эфире…! Не посадили… А вот Александр Новиков таки отсидел! — на мой взгляд, — за меньшее… Тут, как назло, вовремя точно «подсуетился» и прославленный режиссер Станислав Говорухин со своим «кричащим» фильмом «Так жить нельзя!»… Сегодня, правда он признает, что «не ведал — что творил…». Так, именно так в конце 80-х и рождалось то, что мы сегодня называем «политтехнологиями»…

Trader писал(а):

Я русский чай помню токо как мы в нем винище пили

У тебя было тяжелое детство, сочувствую. Я в Русском Чае пил чай.